Фестиваль перцептивних експериментів

Три роботи групи ТЛ, які працюють з глядацьким сприйняттям, використовуючи для цього різні способи мислення та пропонуючи глядачеві побути у не завжди зручному, але іноді приємному становищі у зарезервованому для цього часі

14–16 грудня, НЦТМ ім. Леся Курбаса, Київ

14.12 19.00
Стан у часі (state in time)

Людина завжди є надто активна у своїх власних проявах. Вона зазвичай прагне до майбутнього, сприймаючи за майбутнє той простір, що має перед очима, адже уявна стріла часу дивиться в тому ж напрямку.
Але, як бути, якщо в реальності Минуле не знаходиться за спиною людини, так само як Майбутнє не є точкою фокусу її погляду?
Може, Майбутнє є своєрідним підгрунтям, підвалиною на яку можливо спиратися — але за умови не-планування, не-створення, не-знання його?
Що відбувається, коли зір втрачає своє звичне місце у сприйнятті?

Можливо існує тільки один справжній кордон — між Минулим і Майбутнім — а, відтак, людина завжди уже стоїть на межі?

Ми пропонуємо глядачам взяти участь у роботі із зав’язаними очима та спостерігати, ким вони є у кожен певний момент часу — глядачами, об’єктами, акторами, перформерами чи просто будь-ким будь-де.

15.12 19:00
Театр в голові. Насолоджуватися не-порозумінням.

Скажи що робити без навіщо, чому та як. Інструкція не передбачає контролю або перевірки, не існує неправильних дій. Як саме виконувати інструкцію перформер вирішує сам. Він вільний від оцінки – чи відповідає його дія інструкції. Але ця людина знаходиться на сцені, і таким чином будь-яка її дія набуває значення без відповідальності. Подивись, що буде.

Побачити можна тільки те, що видиме. Видиме не приховує нічого, те, що ти бачиш, є фактом, є реальним. Однак зазвичай люди підозрюють у видимій формі наявність прихованого змісту (психології, поганих намірів, маніпуляції тощо), який потрібно розшифрувати, знешкодити.
Припинити суперечку між формою і змістом, яка лежить в основі агресивного, диктаторського погляду можливо тільки якщо відірвати їх одне від одного.

Інструкції, що звучать в навушниках у перформера, стають знаком розриву між видимим і прихованим.
Тепер існує тільки видиме, що дозволяє:
Припинити шукати порозуміння, перевіряти будь-що на відповідність правильному розумінню чогось.
Вийти з-під влади диктаторського дискурсу, звільнити місце для появи непередбачуваного.
Насолоджуватися не-порозумінням.

16.12 19:00
Гамлети. Гра в театр

Експеримент з ігровими структурами та уявою глядача, здатного перезібрати виставу. Метод композиції, що своєю структурою “нагадує” роботу з Книгою Перемін, чи то підважує і адаптує існуючу театральну конвенцію, чи то проблематизує її.
Як працює відношення між абстрактним та конкретним у театральній практиці? Що відбувається між увагою та уявою, часом та простором, тобою і тобою?
Перформатизація слова та руху за рахунок розрізнення того, хто працює від того, що виробляє себе само, або по-іншому – розрізнення враження від його змісту.