2013, 2015
ПостУкраїнське тіло
“Тело, бывшее прежде связующей нитью между природой и историей, между животным и речью, между сексуальным желанием и страстью к наукам и книгам, стало неодолимой пропастью”. (Паскаль Кіньяр, “Секс і страх”)
Тілесність, сексуальність та суспільний страх перед ними – це те, з чим має справу робота ТanzLaboratorium, яка розглядає комплекс взаємовідносин “політичного-тілесного”. Тут “пост-” як після чогось, “Українське тіло” (виставка, цензурована Києво-Могилянською Академією у 2012 р.) як точка відліку, знак порожнечі, радикальної відсутності мислення про тіло та тілесність. У певному сенсі, ця робота – також спроба пред’явити тіло, якого не було на тій виставці-нульовій точці, так би мовити, “відкрити його” наново.
Це також черговий етап проекту, який має на меті спробу мистецької рефлексії подій, які відбуваються в сучасній історії української культури. ТЛ звертається до тіла як такого, що існує, не будучи об’єктом споживання в сексуальному чи будь-якому іншому сенсі. Серія перформансів “ПостУкраїнське тіло” є частиною проекту “Порнографічна Колекція” групи ТанцЛабораторіум. “Порнографічна Колекція” має справу з ситуаціями цензурування тілесності, у тому числі редукції її до суто сексуальних проявів. Кілька закритих виставок, цензурування книжок, спроби законодавчо нав’язати нормативи сексуальності, діяльність комісії з питань захисту суспільної моралі свідчать про наявність суспільного та індивідуального жаху не тільки перед іншим, але насамперед перед власним тілом.
У виставі використано фрагменти композицій: Miss Kittin, “Mitsubishi, Suzuki”; Onyx “WakeDaFucUp (feat. Dope D.O.D.)”; П. І. Чайковського “Симфонія №6”
TanzLaboratorium 