Institution

IMGP8279IMGP8136IMGP8938IMGP8433IMGP8526

Series of solo-performances, 2015

Several evenings – several artists. One work – Bach’s “Goldberg Variations” performed by Glenn Gould – plays each evening. Each performance lasts 50 mins.

The concept of “artist” is used in a transdisciplinary sense. Transdisciplinarity is understood as existing on the border, “inside the border,” being the border.

“Institution” – as a beginning – a kind of instance that is guided by a certain principle, thus letting the artist be absolutely irresponsible, to be a philosopher who doesn’t care about benefits or results, nor about the production of content or meanings.

What are you interested in, and how could someone else see this interest? How does one establish the conditions for the very possibility of that seeing? How do you convey not “what you want to say” but “how you think about it”?

Clearing up space-time so that something COULD happen (although it COULD not), letting the event – that without one’s own particular absence has no chance of appearing – happen.

Looking at art as a free activity that is neither directed by reason nor dictated by will and stems from something completely different, which in this case can be called a principle, the inspiring principle that eminently reveals itself only in the act of performance and is in no way exhaustive, losing none of its power or significance when it is realized.

Participants: L.Venediktova, A.Vinogradova, O.Komisar, O.Lebediev, M.Matveichuk, V.Soroka

Les Kurbas National Theater Arts Center

Інституція. Серія соло-перформансів

Кілька вечорів – кілька художників. Один твір Баха – “Гольдберг-варіації” у виконанні Глена Гульда – звучить щовечора. Тривалість кожного вечора 50 хв.

Поняття “художник” тут фігурує в трансдисциплінарному сенсі. Трансдисциплінарність – як існування на кордоні, “всередині кордону”, буття кордоном.

“Інституція” як начало – певна інстанція, що керується принципом і тому дозволяє художнику абсолютну безвідповідальність – бути філософом, який не дбає ані про користь чи результат, ані про виробляння змістів чи сенсів.

Що тобі цікаво і як хтось інший може побачити цей інтерес? Як створити умови для цього бачення, для самої можливості дивитися, як дати зрозуміти не “що ти хочеш сказати”, але – “як ти про це думаєш”?

Розчистити простір-час для того, що МОЖЕ трапитися (але МОЖЕ і не трапитися), дозволити відбутися події, яка без твоєї своєрідної відсутності не має шансів стати явленою.

Подивитися на мистецтво як на вільну дію, котра не спрямовувана розумом і не диктована волею, а постає з чогось зовсім іншого, що, в даному випадку, можна назвати принципом, який надихає, який повною мірою себе показує тільки в самому акті виконання й нітрохи не вичерпується, не втрачає ні в силі, ні в значущості в результаті свого здійснення.

Учасники: Л.Венедіктова, Г.Віноградова, О.Комісар, О.Лебедєв, М. Матвейчук, В.Сорока

НЦТМ ім. Леся Курбаса